26 травня 1919 р. на механічному факультеті було засновано кафедру теорії і конструкцій машин хімічної промисловості, яку згодом планували перевести на хімічний факультет. До керівництва каферою був запрошений професор надзвичайний Вітольд Броневський (1880-1939), який раніше викладав металографію у Паризькому університеті. Він читав лекції та проводив практичні заняття з креслення апаратів для студентів-хіміків.
Саме ця кафедра започаткувала відкриття в подальшому кафедр такого ж спрямування і, в кінцевому результаті, кафедру хімічної інженерії.
На початку 1922 року професор Броневський залишив Політехніку (кафедру теорії і конструкцій машин хімічної промисловості) і перейшов працювати у Варшавську політехніку. Оскільки заміни для викладання його дисциплін не знайшлося, то студентам-хімікам почали викладати лише загальне машинознавство.
У зв’язку з появою на хімічному факультеті нових відділень для хіміків фабричних, на відміну від хіміків лабораторних, додатково ввели загальне машинознавство, креслення машин, елементи статики, будівельну справу, теорію та будову машин і апаратів хімічної промисловості, газівництво, електротехніку та організацію виробництв. Хіміки лабораторні, крім спільних предметів, додатково вивчали якісну і кількісну мікрохімію, основи рільництва, зоологію.
У 1929-30 рр. кафедри факультету хімії були розташовані у трьох корпусах: хімічному, механічному, ”Магдалєнці” та головному. Факультет забезпечував випуск інженерів-хіміків, спеціалізованих у семи галузях хімічної технології – неорганічній, органічній, перероблення продуктів рільництва (бродильні виробництва), технічній електрохімії, нафти, озокериту, соляної промисловості, кераміки та цементів.
У другій половині 30-х років проф. Т. Кучинський почав впроваджувати в навчальний процес хімічну інженерію як новий напрям у підготовці інженерів-хіміків. Він розділив предмет “Хімічна технологія великої неорганічної промисловості і металургія” на дві частини: хімічну інженерію, до якої входили, зокрема: апаратура та вибір конструкційних матаріалів, абсорбція, розчинення, кристалізація, сушіння, нагрівання, охолодження, збагачення тощо; хімічну технологію, у якій викладалися технологія основних неорганічних продуктів, теорію корозії і захисту металів, сплави, електроліз.
У 1945 році був заснований Львівський технологічний інститут будівельних матеріалів і відкрита спеціальність “Обладнання заводів будівельних матеріалів”. В інституті була створена кафедра процесів і апаратів силікатної промисловості, яку очолив доцент Дмитро Савкевич. У 1948 р. на кафедрі працювали, крім завідувача ще три асистенти: Герман Довженко, Григорій Аксельруд та Федір Горячев.
На початку 1950-51 н.р. у Львівській політехніці відкрили новий факультет технології цементу, а також кафедру механічного обладнання цементних заводів.
З 1951 року на хіміко-технологічному факультеті створено кафедру машин і обладнання хімічної промисловості під керівництвом доцента Дмитра Савкевича. У складі кафедри працювали: старший викладач Г. Аксельруд, асистенти К. Шкотніков, Т. Леськів. Кафедра готувала фахівців за спеціальністю “Машини та апарати хімічних виробництв”.
У 1953 році факультет технології цементу реорганізували у факультет технології силікатів і створили кафедру машин і обладнання силікатних виробництв (завідувач – доц. П. Скрипкін), на якій працювали старші викладачі Г. Аксельруд, А. Животовський, асистенти К. Шкотніков, Т. Леськів, В. Дементьєв. У такому складі кафедра працювала до 1956 року, коли почалося обєднання факультетів і кафедр.
Об єднану кафедру процесів, машин та апаратів хімічних виробництв на хіміко-технологічному факультеті очолив доцент Петро Скрипкін, який одночасно працював деканом цього ж факультету. З 1952 до 1960 рр. кафедра готувала спеціалістів з механічного обладнання силікатних підприємств.
Наприкінці 1960 року на хіміко-технологічному факультеті було закрито три кафедри: технології бродильних виробництв, технології неорганічних речовин і процесів, машин та апаратів хімічних виробництв. На основі ліквідованих кафедр створили кафедру технології неорганічних речовин і хімічних добрив, процесів і апаратів хімічних виробництв, яку очолив к.т.н., доцент Олександр Чернявський. Він працював в галузі тепломасообміну в процесах ректифікації та сушіння, гідродинаміки та масообміну в апаратах киплячого шару. У 1967 році завідувачем даної кафедри обирають Григорія Аксельруда, після успішного захисту ним докторської дисертації.
У 1969 році кафедру технології неорганічних речовин і хімічних добрив, процесів і апаратів хімічних виробництв розділили на дві: загальної хімічної технології та кафедру процесів і апаратів хімічних виробництв, якою до 1987 року керував професор Григорій Аксельруд. В цей період наукові дослідження кафедри були спрямовані на вивчення процесів тепло масообміну в системах з твердою фазою, розроблена загальна теорія перенесення речовин, застосована у хімічній промисловості, металургії, харчовій та інших галузях. Розпочато дослідження фільтраційного методу сушіння матеріалів, застосування електронно – обчислювальних машин для розрахунків масообмінних процесів та математичного моделювання хіміко-технологічних процесів. Під керівництвом проф. Аксельруда було захищено 60 кандидатських (Є. Семенищин, І. Фіклістов, Б. Рибачок, Я. Гумницький, З. Мазяк, В. Троцький та інші) та 10 докторських дисертацій (Є. Семенишин, О. Калиновська, А. Молчанов, Я. Гумницький, З. Мазяк, А. Дубинін, Я. Ханик та інші). Він видав 8 монографій, частина з яких перекладена на польську, угорську, болгарську та англійську мови. За вагомий внесок в розвиток науки і підготовку спеціалістів професору Григорію Аксельруду було присвоєне звання Заслуженого діяча науки і техніки України.
У 1987-2002 рр. кафедру процесів і апаратів хімічних виробництв очолював доктор технічних наук, професор Ярослав Гумницький. У 1991 р. було організовано набір студентів на спеціальність “Промислова екологія та охорона навколишнього середовища” для 25 студентів. У 1992 році кафедру було перейменовано у хімічної інженерії та промислової екології (ХІПЕ). Йдучи назустріч проблемам промисловості будівельних матеріалів та хімічної промисловості в 1993 році відновили набір студентів на спеціальність механічного спрямування “Обладнання хімічних виробництв і будівельних матеріалів”.
У 2002 р. кафедру ХІПЕ поділили на дві: екології та охорони навколишнього середовища під керівництвом Мирослава Мальованого та хімічної інженерії, яку очолив д.т.н., професор Ярослав Ханик. В цей період було відкрито бакалаврат за спеціальністю “Хімічна інженерія”. У 2007 р. на кафедрі ліцензовано новий навчальний “Хімічна інженерія”, що передбачав три магістерські спеціальності.
З 2010 р. по 2026 р. завідувачем кафедри «Хімічна інженерія» був доктор технічних наук, професор Атаманюк В.М.
З 2026 року кафедру очолює доктор технічних наук, старший науковий співробітник, професор Іващук О.С.
Від початку 50-х років працівниками кафедри та аспірантами було захищено близько 100 кандидатських, понад 10 докторських дисертацій, опубліковано більше 800 наукових праць, видано ряд посібників, підручників, методичних вказівок тощо.
Видатні педагоги і науковці:
- професор Аксельруд Григорій Абрамович;
- професор Атаманюк Володимир Михайлович;
- професор Гумницький Ярослав Михайлович;
- професор Дубинін Анатолій Іванович;
- професор Семенишин Євген Михайлович;
- професор Ханик Ярослав Миколайович;
- професор Чернявський Олександр Іванович.